Українська геральдика

От і закінчився XXVI зліт геральдистів в Луцьку.

На подію завжди очікують геральдисти - і наші, і закордонні. Іноземні делегації користуються нагодою і приїздять раніше - подивитися не лише місто, де відбувається зліт, а й околиці. Надто ж зважаючи, що на Волині є що подивитися. Але це факультатив для бажаючих; головне ж - власне зліт. Кожен, хто брав участь у підготовці до подібних заходів, знає, як важко буває узгодити розклад прибуття, програму, проживання, харчування - нібито прості і очевидні речі, відсутність яких насправді може бути дуже неприємною.

Луцьк виграв у Хмельницького, зламавши тим самим традицію збиратися раз на 5 років саме в Хмельницькому. І жоден з учасників про це не пошкодував, оскільки організатори і натхненники - Віктор Федосюк та Сергій Ткачов, козаки Олександр Сокур, Анатолій Олексюк, осавул Мирослава, комендант Тараканівського форту Сергій Мохновець, о.Микола Гінайло, Павло Марходей, Олег Хомутенко, директор археологічної служби "Волинські старожитності" Олексій Златогорський - підняли (тут всі були одностайні) настільки високу планку, що поставити її ще вище буде дуже важко. Зручне (5 хвилин від центру і вокзалів) місце проживання - готель "Профспілковий" з чудовими співробітниками, маса роздаточної літератури (програм і афіш), оформлення зали (прапори країн-учасниць з'явилися вперше саме на луцькому форумі), почесний екскорт з представників Козацького стрілецького братства в одностроях чорних запорожців, зручно складена культурна програма (музей Волинської ікони, Луцький замок, виїзна екскурсія в Дубненський замок і Тараканівський форт, вечеря в підземеллі, виставка раритетів), прекрасне транспортне обслуговування и частування (чого вартий лише козацький куліш біля Тараканівскього форту) - таких ноу-хау було безліч. Так що наступникам буде важко :)

Від імені всіх учасників зльоту хочу висловити подяку всім, хто брав участь у підготовці зльоту.

В.Напиткін

***

А тепер трохи особистого.

Геральдисти в України не є однорідною масою. Є науковці, що гуртуються навколо Українського Геральдичного Товариства і їздять на осінні наукові конференції. Є колекціонери - власне, учасники зльоту. Є просто зацікавлені, яким важить не обмін значками, а спілкування і культурна програма. Спільна риса всіх цих напрямків - відсутність зміни. Кількість учасників стабільна останні роки - з тенденцією до зменшення. Це дуже прикро - але так є. Опосередковано це видно по пропозиціям провести черговий зліт - ще 5 років тому поступало відразу декілька заявок, нині ж традиційно лише одна. Два з трьох останніх злетів (Збараж і Луцьк) забрав фактично один новий учасник форумів С.Ткачов. Це проблема не лише геральдистів, а радше загальної ситуації в країні. Хтось вже не в силах приїхати, зважаючи на поважний вік, комусь в наші розвеселі часи елементарно не вистачає коштів. А когось, на жаль, вже нема.

Тим важливіше знаходити спільну мову і не тягти ковдру на себе заради вдоволення власних матеріальних захцянок. Колекціонування тепер лише одне з дуже багатьох можливих занять - в наші інтернетівські часи є величезний вибір альтернатив. Як сказав К.Мочонов - на початку 90-х в паперовій розсилці геральдичних новин було майже 4000 підписантів, в наші електронні часи - лише 500. І це на весь ex-USSR!

Тому дуже дивним виглядає намагання певних осіб звести зліт до чистого обміну значками. Замість розширення бази шляхом пошуку оцих самих ноу-хау і залучення нових сил відсікаються учасники, які не вписуються в ринкові відносини купівлі-продажу колекційного матеріалу. Зробити це дуже просто - варто перенести традиційно суботню виїзну екскурсію на робочий день (п'ятницю), а вихідні дні присвятити колекції. В реальності для бажаючих потрапити на таку екскурсію це означає необхідність витрачати не один день (п'ятницю) на дорогу, а вже два - четвер також (оскільки екскурсія тепер, як сказано, проходитиме в п'ятницю, і приїхати треба завчасно). Це автоматично тягне за собою втрату додатково одноденної зарплати і необхідність додаткової ночівлі в готелі. З огляду на сьогоднішні ціни, схожа ситуація в тому ж Луцьку (для прикладу) потягла б до 350 гривень з людини (а з бодай скромним харчуванням - і всі 400, себто 40-50 USD); водночас незрозуміло, що таким делегатам робити в суботу і неділю - або їхати додому, або тинятися чужим містом. А наступній зліт - в Полтаві - виходить саме з подібних прагматичних міркувань. Тобто, ідея приблизно така: нехай нас залишиться десяток, але це будуть "справжні" колекціонери. Несправжні учасники можуть бути вільні. А саме такий підхід означає перетворення зльотів на значкову біржу. Не більше того. Хоча з точки зору маркетингу важить не кількість часу, проведеного в крамниці, а саме кількість покупців - якщо вже вести мову виключно про торгівлю.

Чи не зависока ціна заради заробітку ідейних натхненників комерційного підходу?